ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

рубрики: Законодательство о земле и недвижимости | Просмотров: 3,351
30 декабря 2008

Розділ VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Глава 37

Відповідальність за порушення земельного законодавства
Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок
Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядкукупівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок,визнаються недійсними за рішенням суду.
Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства
1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну,адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно дозаконодавства за такі порушення:
а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;
б) самовільне зайняття земельних ділянок;
в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їхзабруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічнимиводами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;
г) розміщення, проектування, будівництво, введення в діюоб'єктів, що негативно впливають на стан земель;
ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовимпризначенням;
д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель абоневиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний длявикористання за призначенням;
е) знищення межових знаків;
є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення данихпро стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;
ж) непроведення рекультивації порушених земель;
з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічнихспоруд, захисних насаджень;
и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючогошару ґрунту;
і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;
ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок таподання недостовірної інформації щодо них;
й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельнихділянок.
2. Законом може бути встановлено відповідальність і за іншіпорушення земельного законодавства.
Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненнювласникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат,понесених за час незаконного користування ними.
2. Приведення земельних ділянок у придатний для використаннястан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюєтьсяза рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайнялиземельні ділянки.
3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянокпровадиться за рішенням суду.
Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Земельний кодексУкраїни ( 561-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 10,ст. 98; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 25, ст. 354;1993 р., N 10, ст. 79, N 26, ст. 276; 1999 р., N 18, ст. 138;2000 р., N 39, ст. 333).
3. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті донабрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечитьцьому Кодексу.
4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк післяопублікування цього Кодексу:
а) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України таПрезиденту України пропозиції про внесення змін до законодавчихактів, що випливають із цього Кодексу;
б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність ізцим Кодексом;
в) розробити нормативно-правові акти, передбачені цимКодексом, у тому числі проекти законів про землеустрій, продержавний земельний кадастр, про оцінку земель, про охоронуземель, про розмежування земель права державної та комунальноївласності, про державний земельний (іпотечний) банк, про ринокземлі, про визначення правових засад вилучення земель праваприватної власності тощо;
г) забезпечити прийняття центральними органами виконавчоївлади України нормативно-правових актів, передбачених цимКодексом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів,що суперечать цьому Кодексу;
ґ) вжити заходів щодо забезпечення потреб вчителів, лікарів,інших працівників соціальної сфери, що проживають у сільськіймісцевості, а також громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи та евакуйовані із зони відчуження,переселені із зони безумовного (обов'язкового) або зонигарантованого добровільного відселення, які проживають у сільськіймісцевості, у земельних ділянках для ведення особистогоселянського господарства і садівництва у межах норм безплатноїприватизації, а також для городництва і сінокосіння за рахунокземель запасу та резервного фонду;
д) вирішити питання в установленому порядку про введенняпосад інженерів-землевпорядників у штати сільських, селищних радта організацію державних відділів (управлінь) земельних ресурсів уміських радах;
е) визначити потреби наукових установ та навчальних закладіву земельних ділянках для проведення наукових досліджень,вирощування елітного насіннєвого матеріалу, потреб племінногопоголів'я худоби у кормах, здійснення навчального процесу івирішити питання щодо земель наукових установ та навчальнихзакладів, які можуть бути передані для іншого використання;
є) розробити та затвердити методику експертної грошовоїоцінки земель сільськогосподарського призначення.
5. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрівАвтономної Республіки Крим привести свої нормативно-правові акти увідповідність з цим Кодексом.
6. Кабінету Міністрів України створити Державний земельний(іпотечний) банк з відповідною інфраструктурою та запровадитидержавну реєстрацію прав на землю відповідно до статті 202 цьогоКодексу.
Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Рішення про надання в користування земельних ділянок, атакож про вилучення (викуп) земель, прийняті відповіднимиорганами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу,підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
2. Клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, невирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуютьсяорганами виконавчої влади та органами місцевого самоврядуваннявідповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимогцього Кодексу.
3. У випадках, коли земельні ділянки надані в оренду довведення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з наданняземельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовженнястроку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами,що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.
4. Матеріали погодження питань, пов'язаних з вилученням(викупом) земель, щодо яких на момент введення в дію цього Кодексуне прийнято відповідних рішень, підлягають розгляду відповідно доцього Кодексу.
5. Право на проведення розвідувальних робіт на земельнихділянках за дозволами, одержаними до введення в дію цього Кодексу,зберігається до закінчення строку, обумовленого дозволами.
( Положення пункту 6 розділу X втрачають чинність, як такі,що не відповідають Конституції України (є неконституційними) вчастині зобов'язання переоформити право постійного користуванняземельною ділянкою на право власності або право оренди безвідповідного законодавчого, організаційного та фінансовогозабезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005( v005p710-05 ) від 22.09.2005 ) 6. Громадяни та юридичні особи,які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цимКодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня2008 року переоформити у встановленому порядку право власності абоправо оренди на них. ( Абзац перший пункту 6 розділу X із змінами,внесеними згідно із Законом N 2059-IV ( 2059-15 ) від 06.10.2004 )
При переоформленні права постійного користування земельнимиділянками, наданими для ведення селянських (фермерських)господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначаєтьсяселянським (фермерським) господарством відповідно до закону. Прицьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повиненперевищувати розміру земельного податку.
7. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, утимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельніділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючимзаконодавством, зберігають права на ці ділянки.
8. Сільськогосподарські підприємства, які до введення у діюцього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договориоренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовитиземлевпорядній організації виконання землевпорядних робіт,необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (намісцевості), видачі їх власникам державних актів на правовласності на землю та оплатити виконання таких робіт.Сільськогосподарське підприємство має переважне право на орендуземельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений удоговорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженнямсторін, на інший строк.
Члени колективних сільськогосподарських підприємств,сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарськихакціонерних товариств та працівники державних і комунальнихзакладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих натериторії відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які начас набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельніділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), маютьправо на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствахправо на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють утоваристві, а також пенсіонери з їх числа. ( Пункт 8 розділу Xдоповнено абзацом згідно із Законом N 675-IV ( 675-15 ) від03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1694-IV( 1694-15 ) від 20.04.2004 )
При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуютьсясільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земельдержавної чи комунальної власності або які на час набраннячинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам направі колективної власності чи перебували у постійномукористуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизаціїабо залишаються у державній чи комунальній власності відповідно доцього Кодексу. ( Пункт 8 розділу X доповнено абзацом згідно ізЗаконом N 675-IV ( 675-15 ) від 03.04.2003 )
9. Громадяни – власники земельних часток (паїв) можутьвиділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом.
10. Рішення про розмежування земель державної і комунальноївласності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські,селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, аза межами населених пунктів – органи виконавчої влади запогодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
Кабінет Міністрів України здійснює:
а) визначення меж земельних ділянок, на яких розміщеніоб'єкти нерухомого майна, що належать до сфери управлінняПрезидента України, Верховної Ради України, Конституційного СудуУкраїни, Верховного Суду України, Вищого господарського судуУкраїни, Генеральної прокуратури України, центральних органіввиконавчої влади, Національної академії наук України, державнихгалузевих академій наук, інших державних наукових установ таорганізацій; ( Підпункт "а" абзацу другого пункту 10 розділу X іззмінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від15.05.2003 )
б) визначення меж земельних ділянок, на яких розміщеніоб'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління Радиміністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської іСевастопольської міських державних адміністрацій.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київськаі Севастопольська міські державні адміністрації визначають межіземельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, щоперебувають у сфері управління районних державних адміністрацій.
11. Витрати, пов'язані із розмежуванням земель державної такомунальної власності, здійснюються за рахунок коштів відповіднихбюджетів.
12. До розмежування земель державної і комунальної власностіповноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів,крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на якихрозташовані державні, в тому числі казенні, підприємства,господарські товариства, у статутних фондах яких державі належатьчастки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва тазаконсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні,міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органивиконавчої влади.
{ Пункт 12 розділу X із змінами, внесеними згідно із ЗаконамиN 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від19.12.2006 }
13. На період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особиможуть набувати право власності на землі сільськогосподарськогопризначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бутизбільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.
( Пункт 13 розділу X із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2059-IV ( 2059-15 ) від 06.10.2004 )
14. До 1 січня 2008 року забороняється внесення права наземельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.{ Пункт 14 розділу X із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2059-IV ( 2059-15 ) від 06.10.2004; в редакції Закону N 490-V( 490-16 ) від 19.12.2006 }
15. До 1 січня 2008 року не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарськогопризначення державної та комунальної власності, крім вилучення(викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельнихділянок і зміна цільового призначення (використання) земельнихділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осібдля ведення товарного сільськогосподарського виробництва,земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникамземельних часток (паїв) для ведення особистого селянськогогосподарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх успадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянкувідповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок длясуспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельнихділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та"б" цього пункту, запроваджується з 1 січня 2008 року за умовинабрання чинності законами України про державний земельний кадастрта про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державноїта комунальної власності і земель товарного сільськогосподарськоговиробництва.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час діїзаборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельнихділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та"б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способомвідчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цихземельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє єнедійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
{ Пункт 15 розділу X із змінами, внесеними згідно із ЗаконамиN 2059-IV ( 2059-15 ) від 06.10.2004, N 3415-IV ( 3415-15 ) від09.02.2006; в редакції Закону N 490-V ( 490-16 ) від 19.12.2006 }
16. Громадянам – власникам земельних часток (паїв) за їхбажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки звидачею державних актів на право власності на землю.
17. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отриманігромадянами, вважаються правовстановлюючими документами приреалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю)в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними довиділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (намісцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів направо власності на землю.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 25 жовтня 2001 року N 2768-III
 

Страницы:

Обсудить на форуме >>

ВКонтакте
FaceBook
Наш домик
Ответить

Другие статьи из раздела: Законодательство о земле и недвижимости