ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

рубрики: Законодательство о земле и недвижимости | Просмотров: 3,351
30 декабря 2008

Розділ VII
УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
Глава 29

Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень
Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах
1. Межа району, села, селища, міста, району у місті – цеумовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територіюрайону, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
2. Межі району, села, селища, міста, району у містівстановлюються і змінюються за проектами землеустрою, якірозробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їхрозвитку, генеральних планів населених пунктів.
3. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища,міста, району у місті не тягне за собою припинення права власностіі права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їхвилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.
Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних утворень
1. Рішення про встановлення і зміну меж районів і містприймається Верховною Радою України за поданням Верховної РадиАвтономної Республіки Крим, обласних, Київської чиСевастопольської міської рад.
2. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищприймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними,Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районнихта відповідних сільських, селищних рад.
3. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містахприймається міською радою за поданням відповідних районних умістах рад.
Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень
Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються впорядку та відповідно до закону.
Стаття 176. Посвідчення меж адміністративно-територіальних утворень
1. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуютьсядержавним актом України.
2. Форма та порядок видачі державного акта України на межіадміністративно-територіального утворення встановлюються ВерховноюРадою України.
Глава 30
Планування використання земель
Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
1. Загальнодержавні програми використання та охорони земельрозробляються з метою забезпечення потреб населення і галузейекономіки у землі та її раціонального використання і охорони.
2. Загальнодержавні програми використання та охорони земельрозробляються відповідно до програм економічного,науково-технічного і соціального розвитку України.
3. Загальнодержавні програми використання та охорони земельзатверджуються Верховною Радою України.
Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель
1. Регіональні програми використання та охорони земельрозробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим,обласними державними адміністраціями і затверджуються ВерховноюРадою Автономної Республіки Крим та обласними радами.
2. Програми використання та охорони земель міст Києва іСевастополя розробляються Київською і Севастопольською міськимидержавними адміністраціями та затверджуються відповідними радами.
Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель
1. Природно-сільськогосподарське районування земель – цеподіл території з урахуванням природних умов та агробіологічнихвимог сільськогосподарських культур.
2. Природно-сільськогосподарське районування земель є основоюдля оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодовикористання та охорони земель.
3. Використання та охорона сільськогосподарських угідьздійснюються відповідно до природно-сільськогосподарськогорайонування.
4. Порядок здійснення природно-сільськогосподарськогорайонування визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 180. Зонування земель
1. Зонування земель здійснюється у межах населених пунктів.
2. При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимихвидів забудови та іншого використання земельних ділянок у межахокремих зон відповідно до місцевих правил забудови.
3. Зонування земель здійснюється відповідно до закону.
Глава 31
Землеустрій
Стаття 181. Поняття землеустрою
Землеустрій – це сукупність соціально-економічних таекологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносинта раціональної організації територіїадміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання,що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин ірозвитку продуктивних сил.
Стаття 182. Мета землеустрою
Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціональноговикористання та охорони земель, створенні сприятливогоекологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.
Стаття 183. Завдання землеустрою
Основними завданнями землеустрою є:
а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованогоперерозподілу земель, формування раціональної системиземлеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків урозташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів іагросистем;
б) інформаційне забезпечення правового, економічного,екологічного і містобудівного механізму регулювання земельнихвідносин на національному, регіональному, локальному,господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленнюособливого режиму і умов використання земель;
в) встановлення на місцевості межадміністративно-територіальних утворень, територій з особливимприродоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, межземельних ділянок власників і землекористувачів;
г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування,організації раціонального використання та охорони земель нанаціональному, регіональному, локальному і господарському рівнях;
ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств ізстворенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічнуоптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарськогопризначення, впровадження прогресивних форм організації управлінняземлекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщенняземельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;
д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшеннюприродних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів,рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивнихугідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів,вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забрудненняпромисловими відходами і хімічними речовинами та інших видівдеградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель,попередженню інших негативних явищ;
е) організація територій несільськогосподарських підприємств,організацій і установ з метою створення умов ефективногоземлекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.
Стаття 184. Зміст землеустрою
Землеустрій передбачає:
а) встановлення (відновлення) на місцевості межадміністративно-територіальних утворень, землеволодінь іземлекористувань;
б) розробку загальнодержавної і регіональних програмвикористання та охорони земель;
в) складання схем землеустрою, розробленнятехніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земельвідповідних адміністративно-територіальних утворень;
г) обґрунтування встановлення меж територій з особливимиприродоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь іземлекористувань та створення нових;
д) складання проектів відведення земельних ділянок;
е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельнихділянок;
є) підготовку документів, що посвідчують право власності абоправо користування землею;
ж) складання проектів землеустрою, що забезпечуютьеколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, атакож розроблення заходів щодо охорони земель;
з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаноїз використанням та охороною земель;
и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів звикористання та охорони земель;
і) проведення топографо-геодезичних, картографічних,ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.
Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою
1. Землеустрій здійснюється державними та іншимиземлевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджетуУкраїни, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, атакож коштів громадян та юридичних осіб.
2. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.
Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної документації
1. Розгляд і затвердження землевпорядної документаціїпроводиться в такому порядку:
а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтуваннявикористання та охорони земель і схеми землеустрою післяпогодження їх у встановленому порядку розглядаються ізатверджуються відповідними органами виконавчої влади або органамимісцевого самоврядування;
б) проекти створення нових землеволодінь і землекористуваньпісля погодження їх у встановленому порядку розглядаються ізатверджуються відповідними органами виконавчої влади або органамимісцевого самоврядування;
в) проекти відведення земельних ділянок із земель державноїчи комунальної власності затверджуються органами виконавчої владиабо органами місцевого самоврядування, які надають і вилучаютьземельні ділянки;
г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств,установ і організацій, особистих селянських, фермерськихгосподарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськимирадами або районними державними адміністраціями розглядаються ізатверджуються власниками землі або землекористувачами;
ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням,докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їхвикористанням, розглядаються і затверджуються замовниками цихпроектів.
2. Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів зпитань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади,органів місцевого самоврядування або власників землі таземлекористувачів, які затвердили ці проекти.
3. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проектиземлеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти зпитань використання і охорони земель, реформування земельнихвідносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтуваньвикористання і охорони земель підлягають державній експертизі, яказдійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.
Глава 32
Контроль за використанням та охороною земель
Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
Контроль за використанням та охороною земель полягає взабезпеченні додержання органами державної влади, органамимісцевого самоврядування, підприємствами, установами,організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель
1. Державний контроль за використанням та охороною земельздійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельнихресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охоронуземель – спеціально уповноваженими органами з питань екології таприродних ресурсів.
2. Порядок здійснення державного контролю за використанням таохороною земель встановлюється законом.
Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
Самоврядний контроль за використанням та охороною земельздійснюється сільськими, селищними, міськими, районними таобласними радами.
Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель
Громадський контроль за використанням та охороною земельздійснюється громадськими інспекторами, які призначаютьсявідповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставіположення, затвердженого центральним органом виконавчої влади поземельних ресурсах.
Глава 33
Моніторинг земель
Стаття 191. Призначення моніторингу земель
1. Моніторинг земель – це система спостереження за станомземель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відверненнята ліквідації наслідків негативних процесів.
2. У системі моніторингу земель проводиться збирання,оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про станземель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованихрекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативнимзмінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.
3. Моніторинг земель є складовою частиною державної системимоніторингу довкілля.
4. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територіймоніторинг земель може бути національним, регіональним ілокальним.
5. Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженимиорганами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питаньекології та природних ресурсів.
6. Порядок проведення моніторингу земель встановлюєтьсяКабінетом Міністрів України.
Стаття 192. Завдання моніторингу земель
Основними завданнями моніторингу земель є прогнозеколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метоюзапобігання або усунення дії негативних процесів.
Глава 34
Державний земельний кадастр
Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру
1. Державний земельний кадастр – це єдина державна системаземельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнанняфакту виникнення або припинення права власності і правакористування земельними ділянками та містить сукупність відомостейі документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якіснухарактеристику, розподіл серед власників землі таземлекористувачів.
2. Державний земельний кадастр є основою для веденнякадастрів інших природних ресурсів.
Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру
Призначенням державного земельного кадастру є забезпеченнянеобхідною інформацією органів державної влади та органівмісцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ іорганізацій, а також громадян з метою регулювання земельнихвідносин, раціонального використання та охорони земель, визначеннярозміру плати за землю і цінності земель у складі природнихресурсів, контролю за використанням і охороною земель,економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів тапроектів землеустрою.
Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру
Основними завданнями ведення державного земельного кадаструє:
а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
б) застосування єдиної системи просторових координат тасистеми ідентифікації земельних ділянок;
в) запровадження єдиної системи земельно-кадастровоїінформації та її достовірності.
Стаття 196. Складові частини державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр включає:
а) кадастрове зонування;
б) кадастрові зйомки;
в) бонітування ґрунтів;
г) економічну оцінку земель;
ґ) грошову оцінку земельних ділянок;
д) державну реєстрацію земельних ділянок;
е) облік кількості та якості земель.
Стаття 197. Кадастрове зонування
Кадастрове зонування включає встановлення:
а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (територіїадміністративно-територіальної одиниці).
Стаття 198. Кадастрові зйомки
1. Кадастрові зйомки – це комплекс робіт, виконуваних длявизначення та відновлення меж земельних ділянок.
2. Кадастрова зйомка включає:
а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками таземлекористувачами;
в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містятьобтяження та обмеження щодо використання землі;
ґ) виготовлення кадастрового плану.
Стаття 199. Бонітування ґрунтів
1. Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтівза їх основними природними властивостями, які мають сталийхарактер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарськихкультур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.
2. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою.Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які маютьнайбільшу природну продуктивність.
Стаття 200. Економічна оцінка земель
1. Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природногоресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарствіта як просторового базису в суспільному виробництві запоказниками, що характеризують продуктивність земель, ефективністьїх використання та дохідність з одиниці площі.
2. Економічна оцінка земель різного призначення проводитьсядля порівняльного аналізу ефективності їх використання. Даніекономічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельноїділянки різного цільового призначення.
3. Економічна оцінка земель визначається в умовнихкадастрових гектарах або у грошовому виразі.
Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок
1. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентнійоснові.
2. Залежно від призначення та порядку проведення грошоваоцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
3. Нормативна грошова оцінка земельних діляноквикористовується для визначення розміру земельного податку, втратсільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,економічного стимулювання раціонального використання та охорониземель тощо.
4. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненніцивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою,яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок
1. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється ускладі державного реєстру земель.
2. Державний реєстр земель складається з двох частин:
а) книги записів реєстрації державних актів на правовласності на землю та на право постійного користування землею,договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерівземельних ділянок;
б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельнуділянку.
Стаття 203. Облік кількості та якості земель
1. Облік кількості земель відображає відомості, якіхарактеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.
2. Облік якості земель відображає відомості, якіхарактеризують земельні угіддя за природними властивостями танабутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також заступенем забруднення ґрунтів.
Стаття 204. Порядок ведення державного земельного кадастру
1. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органомвиконавчої влади з питань земельних ресурсів.
2. Порядок ведення державного земельного кадаструвстановлюється законом.
Глава 35
Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
1. Економічне стимулювання раціонального використання таохорони земель включає:
а) надання податкових і кредитних пільг громадянам таюридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи,передбачені загальнодержавними та регіональними програмамивикористання і охорони земель;
б) виділення коштів державного або місцевого бюджетугромадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стануземель, порушених не з їх вини;
в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають устадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх станузгідно з державними та регіональними програмами;
г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власниківземлі та землекористувачів внаслідок тимчасової консерваціїдеградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їхвини.
Стаття 206. Плата за землю
1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати заземлю є земельна ділянка.
2. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Глава 36
Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарськоговиробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісовихземель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням уземлекористуванні та погіршенням якості земель.
2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарськихугідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів,пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобувиробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідоквилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних ізсільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженнямправ власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів,або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу,спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органівмісцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку звиключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель ічагарників із господарського обігу внаслідок встановленняохоронних, санітарних та інших захисних зон.
4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарськоговиробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитківвласникам землі та землекористувачам.
5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарськоговиробництва визначаються у порядку, визначеному КабінетомМіністрів України.
Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
1. Від відшкодування втрат сільськогосподарського ілісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичніособи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл,дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я,культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення,державних об'єктів дорожнього будівництва, культових спорудрелігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем,протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, підбудівництво і обслуговування жилих будинків і господарськихбудівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктівсільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарськихпідприємств, організацій та установ, видобування торфу за умовиповернення земельних ділянок у стані, придатному для попередньоговикористання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.
2. Здійснення внутрігосподарського будівництвасільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами,організаціями, установами, а також громадянами провадиться безвідшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарськоговиробництва.
Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
( Дію частини першої статті 209 зупинено на 2002 рік вчастині спрямування коштів, що надходять у порядку відшкодуваннявтрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,Автономній Республіці Крим, обласним, Київській таСевастопольській міським радам згідно із Законом N 2905-III( 2905-14 ) від 20.12.2001 ) 1. Втрати сільськогосподарського ілісогосподарського виробництва, зумовлені вилученнямсільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників,підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахункивідповідних місцевих рад у таких розмірах:
Автономній Республіці Крим, обласним радам – 25 відсотків;
районним радам – 15 відсотків;
міським, сільським, селищним радам – 60 відсотків, міськимрадам Києва та Севастополя – 100 відсотків.
2. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втратсільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,використовуються виключно на освоєння земель длясільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшеннявідповідних угідь, охорону земель відповідно до розробленихпрограм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на іншіцілі не допускається.

Страницы:

Обсудить на форуме >>

ВКонтакте
FaceBook
Наш домик
Ответить

Другие статьи из раздела: Законодательство о земле и недвижимости