ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

рубрики: Законодательство о земле и недвижимости | Просмотров: 3,352
30 декабря 2008

Розділ V
ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ
Глава 23

Захист прав на землю
Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки
1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівніумови захисту прав власності на землю.
2. Власник земельної ділянки або землекористувач можевимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навітьякщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володінняземельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянкиздійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував допорушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права абостворюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади абоорганів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку
1. Власник не може бути позбавлений права власності наземельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом таіншими законами України.
2. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законамиУкраїни, допускається викуп земельної ділянки. При цьомувласникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
3. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена длясуспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом провизнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянкита відшкодування збитків, пов'язаних з викупом, якщо після викупуземельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянкавикористовується не для суспільних потреб.
Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуваннябез рішення суду не мають права втручатись у здійснення власникомповноважень щодо володіння, користування і розпорядження належноюйому земельною ділянкою або встановлювати непередбаченізаконодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуваннянесуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірнимвтручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння,користування і розпорядження земельною ділянкою.
Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
1. У разі видання органом виконавчої влади або органоммісцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодоволодіння, користування чи розпорядження належною їй земельноюділянкою, такий акт визнається недійсним.
2. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідоквидання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повномуобсязі органом, який видав акт.
Глава 24
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки,заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісовихземель та чагарників для потреб, не пов'язаних ізсільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісовихземель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших кориснихвластивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель тачагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель тачагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористанняземельної ділянки.
Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
1. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачамздійснюють органи виконавчої влади, органи місцевогосамоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовуютьземельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органимісцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльністьяких обмежує права власників і землекористувачів або погіршуєякість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числівнаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території,засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічнимиводами.
2. Порядок визначення та відшкодування збитків власникамземлі і землекористувачам встановлюється Кабінетом МіністрівУкраїни.
Глава 25
Вирішення земельних спорів
Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори
1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевогосамоврядування та органами виконавчої влади з питань земельнихресурсів.
2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводуволодіння, користування і розпорядження земельними ділянками, щоперебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спорищодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори умежах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебуваютьу власності і користуванні громадян, та додержання громадянамиправил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районіву містах.
4. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсіввирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межаминаселених пунктів, розташування обмежень у використанні земель таземельних сервітутів.
5. У разі незгоди власників землі або землекористувачів зрішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої владиз питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів
1. Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади зпитань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування напідставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня поданнязаяви.
2. Земельні спори розглядаються за участю зацікавленихсторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місцерозгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першомувирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питаннярозгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду споруможе мати місце лише з поважних причин.
3. Відсутність однієї із сторін без поважних причин приповторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд іприйняття рішення.
4. У рішенні органу місцевого самоврядування або органувиконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядокйого виконання.
5. Рішення передається сторонам у 5-денний термін з часу йогоприйняття.
Стаття 160. Права і обов'язки сторін при розгляді земельних спорів
Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають правознайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки,брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи таінші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмовіпояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони,одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгодиз цим рішенням, оскаржувати його.
Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів
1. Рішення відповідних органів виконавчої влади з питаньземельних ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає всилу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у судіпризупиняє їх виконання.
2. Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюєтьсяорганом, який прийняв це рішення.
3. Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодуваннязбитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарськоговиробництва внаслідок порушення земельного законодавства.
4. Виконання рішення щодо земельних спорів може бутипризупинено або його термін може бути продовжений вищестоящиморганом або судом.
Розділ VI
ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ
Глава 26

Завдання, зміст і порядок охорони земель
Стаття 162. Поняття охорони земель
Охорона земель – це система правових, організаційних,економічних та інших заходів, спрямованих на раціональневикористання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земельсільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захиствід шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищенняродючості ґрунтів, підвищення продуктивності земельлісогосподарського призначення, забезпечення особливого режимувикористання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційногота історико-культурного призначення.
{ Стаття 162 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 }
Стаття 163. Завдання охорони земель
Завданнями охорони земель є забезпечення збереження тавідтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних інабутих якостей земель.
Стаття 164. Зміст охорони земель
1. Охорона земель включає:
а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціональногоземлекористування;
б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель тачагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;
в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення,заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення,забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивнимиречовинами та від інших несприятливих природних і техногеннихпроцесів;
г) збереження природних водно-болотних угідь;
ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічноїролі антропогенних ландшафтів;
д) консервацію деградованих і малопродуктивнихсільськогосподарських угідь.
2. Порядок охорони земель встановлюється законом.
Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
1. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель тавідтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпеченняекологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхомприйняття відповідних нормативів і стандартів, які визначаютьвимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаженняна ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарськогоосвоєння земель тощо.
2. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтіввстановлюються такі нормативи:
а) оптимального співвідношення земельних угідь;
б) якісного стану ґрунтів;
в) гранично допустимого забруднення ґрунтів;
г) показники деградації земель та ґрунтів.
3. Нормативні документи із стандартизації в галузі охорониземель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються КабінетомМіністрів України.
Стаття 166. Рекультивація порушених земель
1. Рекультивація порушених земель – це комплексорганізаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованихна відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану тапродуктивності порушених земель.
2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічномустані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимівнаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних,будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.
3. Для рекультивації порушених земель, відновленнядеградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий припроведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних таінших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки абона ділянки без ґрунтового покриву.
Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами
1. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забрудненняземель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентраціїнебезпечних речовин, забороняється.
2. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечнихречовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуютьсяспеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузіохорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природнихресурсів.
3. Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянкивикористовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодозапобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля.
4. Рівень забруднення ґрунтів враховується при наданніземельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігута зміні характеру і режиму використання.
Стаття 168. Охорона ґрунтів
1. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.
2. Власники земельних ділянок та землекористувачі не маютьправа здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покривуземельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюютьдержавний контроль за використанням та охороною земель.
3. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушеннямповерхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок таземлекористувачі повинні здійснювати зняття, складування,зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку,з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельнуділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.
Глава 27
Використання техногенно забруднених земель
Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель
1. Техногенно забруднені землі – це землі, забрудненівнаслідок господарської діяльності людини, що призвела додеградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'ялюдей.
2. До техногенно забруднених земель відносяться землірадіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі,забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. Привикористанні техногенно забруднених земель враховуютьсяособливості режиму їх використання.
3. Особливості режиму і порядку використання техногеннозабруднених земель встановлюються законодавством України.
Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення
1. Техногенно забруднені землі сільськогосподарськогопризначення, на яких не забезпечується одержання продукції, щовідповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам),підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу таконсервації.
2. Порядок використання техногенно забруднених земельнихділянок встановлюється законодавством України.
Глава 28
Консервація земель
Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі
1. До деградованих земель відносяться:
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідокземлетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування кориснихкопалин тощо;
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, зпідвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічнимиречовинами ґрунтами та інші.
2. До малопродуктивних земель відносятьсясільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуютьсянегативними природними властивостями, низькою родючістю, а їхгосподарське використання за призначенням є економічнонеефективним.
Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель
1. Консервації підлягають деградовані і малопродуктивніземлі, господарське використання яких є екологічно небезпечним таекономічно неефективним. Консервації підлягають також техногеннозабруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічночисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках єнебезпечним для їх здоров'я.
2. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їхгосподарського використання на визначений термін та залуження абозаліснення.
3. Консервація земель здійснюється за рішеннями органіввиконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставідоговорів з власниками земельних ділянок.
4. Порядок консервації земель встановлюється законодавствомУкраїни.

Страницы:

Обсудить на форуме >>

ВКонтакте
FaceBook
Наш домик
Ответить

Другие статьи из раздела: Законодательство о земле и недвижимости