Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України

рубрики: Законодательство о земле и недвижимости | Просмотров: 580
9 января 2009

Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" Зміни в Земельному Кодексі України

 

 

 

  З А К О Н У К Р А Ї Н И 
  Про внесення змін та визнання такими, 

  що втратили чинність, деяких законодавчих актів 

  України у зв'язку з прийняттям 

  Цивільного кодексу України 
  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 33, ст.440 )
 

  У зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України ( 435-15 ) 

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: 
  I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
У Земельному кодексі України ( 2768-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27): 

1) частину другу статті 28, пункт "а" частин першої і третьої статті 81, пункт "а" частини першої статті 82, пункт "г" частини четвертої статті 83, статтю 210 після слів "купівлі-продажу" та частину першу статті 131 після слова "міни" доповнити словом "ренти"; 
2) статтю 100 викласти в такій редакції: 

  "Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів 

  1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). 

  2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. 

  Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно"; 

  3) доповнити главою 16-1 такого змісту: 

"Глава 16-1  Право користування чужою земельною ділянкою для  сільськогосподарських потреб або для забудови 

Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови 
 

  1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на 

підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ). 

  Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту. 

  2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування. 

  3. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням вимог цього Кодексу. 

  4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі: 

  1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 
  2) спливу строку, на який було надано право користування; 
  3) викупу земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; 
  4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років. 
 

  5. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть бути припинені за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом"; 

  4) назву, частини першу і другу статті 120 викласти в такій редакції: 

  "Стаття 120. Перехід права власності на земельну ділянку при  переході права на житловий будинок, будівлю  або споруду 

  1. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. 

  Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. 

  2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка 

необхідна для їх обслуговування". 

Обсудить на форуме >>

ВКонтакте
FaceBook
Наш домик
Ответить

Другие статьи из раздела: Законодательство о земле и недвижимости